ДРИВІ́ТНЯ, і, ж., діал. Дровітня. Комірка, перероблена з колишньої дривітні на помешкання сторожа, була маленька (Фр., VII, 1951, 344); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (Рудь, Гомін.., 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 412.