Що oзначає слово - "дригати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ДРИ́ГА́ТИ, дри́га́ю, дри́га́єш, недок., розм.

1. чим. Робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин). Карпо Петрович зі скрипом дри-гав ногою в такт своїм думкам (Коцюб., II, 1955, 373); Маленький Марко махав ручками, дригав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146); Звірята впирались, вищали, мотали головами, дригали лапками, махали хвостами (Трубл., II, 1950, 61).

2. Пересмикуватися внаслідок мимовільного скорочення мускулів. Від хвилювання у Василька цокотіли зуби, а руки якось смішно дригали (Панч, II, 1956, 216); У вікно я міг спостерігати, як дригали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом помчати до найближчої трамвайної зупинки (Кулик, Записки консула, 1958, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 412.


Дри́ґа́ти, ґа́ю, єш, одн. в. Дриґну́ти, ну́, не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Ном. № 3340. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. Ном. № 868. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. Стор. І. 192. І старому собаці дриґають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 442.