ДРОБИ́ТИСЯ, дро́биться; мн. дро́бляться; недок.
1. Розбиватися, ламатися, кришитися на невеликі частини. Віковічна скала розкололася надвоє, почала тріскати, ламатися і дробитися на дрібні брили (Фр., II, 1950, 94); Деку [молотарки] відрегульовують так, щоб горох вимолочувався, але не дробився (Зерн. боб. культ., 1956, 41); // Мати властивість розбиватися, ламатися, кришитися на невеликі частини. Алмаз дуже твердий, ним ріжуть скло, а графіт досить легко дробиться на частинки (Наука.., 9, 1956, 5); * Образно. Вода була чиста, прозора, і сонце дробилося в ній, прошивало воду до самого дна тонкими й ніжними срібними струнами (Кучер, Голод, 1961, 231).
2. Пас. до дроби́ти 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 420.