ДРОВЕНЯ́ТА, ня́т, мн. Пестл. до дро́ва. Самому часом не віриться, як за старих часів жилося в нас на Буковині: не те що хліба — дровенят, бувало, взимку не вистачало… (Мур., Бук. повість, 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 420.