ДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, недок., перех., розм. Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати. [Готліб:] Ой. не дрочи мене! гадюко! (Л. Укр., IV, 1954. 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 422.