ДРУЖИ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до дружи́нник. Десятки мужніх, сміливих дівчат виходять на вулицю з червоними пов’язками, вони — дружинниці (Веч. Київ, 9.11 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 424.