ДРУКА́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до друкування, пов’язаний з ним. Побачив [Начко] декілька.. друкарських помилок (Фр., VI, 1951, 258); В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580-1581 рр. церковнослов’янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (Іст. УРСР, І, 1953, 173); // Признач. для друкування. Ми читали.. брошури, від яких ще пах друкарський цех (Гер., Поезії, 1950, 63); В крамниці пахло м’яким духом друкарської фарби (Кучер, Чорноморці, 1956, 151); Затихла друкарська машинка (Довж., І, 1958, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 426.