ДРУШЛЯ́К, а́, ч. Посудина з дірочками, що служить для проціджування або протирання їжі. Балашиха одцідила їх [вареники] на друшляк і подала на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 320); Дружині полковника прислано повну кухню — цілий мішок білих каструль, чайників, ложок, мисок, друшляків і іншого добра (Ю. Янов., II, 1958, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 427.