ДРЯПА́К, а́, ч.
1. Багатолемішне сільськогосподарське знаряддя для підпушування землі. За нею Окуні дають тобі три з половиною десятини, воли-третяки, плуга, дряпак, борону і таку скриню, що пара коней з місця не зрушить (Стельмах, Хліб.., 1959, 547).
2. діал. Зношений віник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 427.