ДРІБНОПОМІ́СНИЙ, а, е, іст. Який володів невеликим помістям. Хутір звався Богданівною, належав дрібнопомісному дворянинові пану Худолію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 415.