ДРІБУ́ШКИ1, шок, мн. (одн. дрібу́шка, и, ж.), розм.
1. Тоненькі дрібно заплетені косички. Зовсім переродилася дівчина — панночкою виглядає, і у платті, коси в дрібушки заплетені, платок на шиї… (Мирний, III, 1954, 173); На товстих косах, заплетених в дрібушки, лежав вінок з синіх волошок (Панч, III, 1956, 9).
2. Вид рухів в українських народних танцях, що виконуються дрібними кроками з притупами. Стоячи на місці, виконують [дівчата] «дрібушки»— спочатку дуже легко, а потім поступово збільшуючи силу «притупу» (Збірник укр. нар. танців, 1957, 74).
3. Музика, що виконується в дуже швидкому темпі і під яку легко танцювати дрібними кроками з притупами. Смичок несамовито забігав по струнах; струни аж клацають та цмокають, виводили дрібушку (Мирний, III, 1954, 203); Пливли ніжно романси чудові, гриміли вальси й дрібушки на переміну (Козл., Мандрівники, 1946, 27).
ДРІБУ́ШКИ2, присл., діал. Швидко і часто ступаючи. Перекрутився скільки разів у снігу, зареготався, пішов дрібушки в степ… (Вас., І, 1959, 129); Прийнявши рапорт, генерал з давно приготовленою посмішкою дрібушки зайшов із правого флангу (Панч, І, 1956, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 416 - 417.