ДУБЧА́К, а́, ч., розм. Молодий дуб. Оверко відчув — молодецька сила залягла йому в грудях,.. так що йому дурниця зігнути молодого дубчака (Горд., Діти.., 1937, 113); * У порівн. Парубки, як молоді дубчаки, пишні й горді — йдуть повз пана й шапки не здіймають (Коцюб., І, 1955, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 431.