ДУПЛЕ́Т, а, ч.
1. У більярдній грі — удар, при якому куля, зачеплена іншою, ударяється спочатку об борт, а потім попадає в лузу. У кожного з партнерів був свій звичай у грі. Містер Ейбл полюбляв старі, класичні прийоми, з.. несподіваними дуплетами (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 63).
2. мисл. Те саме, що дубле́т 2. На нас летів чималий табунець. Залунало кілька дуплетів, човник загрозливо захитався (3 глибин душі, 1959, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 437.