ДУПЛУВА́ТИЙ, а, е. З дуплами. Зупинився Марко біля дуплуватого дуба, що ріс над горою (Стор., І, 1957, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 437.