ДУХМЯ́НО. Присл. до духмя́ний. Ліс духмяно пахтів прив’ялою травою (Коз., Сальвія, 1959, 38); В косовицю і молоко духмяно віє лісовою ягодою (Стельмах, Хліб.., 1959, 455).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 444.