ДУХО́ВИЙ, а, е, діал. Духовний (у 1 знач.). Товариського, духового життя,.. спільних духових інтересів [у гімназистів] майже не було (Фр., IV, 1950, 242); Вона належала до тих щасливих, котрі не старіються скоро, на котрих лиці відбивалося однак духове життя (Коб., І, 1956, 99).
ДУХОВИ́Й, а́, е́.
1. Який приводиться в дію вдуванням струменя повітря (про музичні інструменти). Дві гармонії, що були привезені разом з духовими інструментами, додавали до цієї дикої какофонії свої хрипучі, жалісні звуки (Мик., II, 1957, 475).
Духови́й орке́стр; Духова́ му́зика — оркестр, що складається з духових інструментів. Опівдні десь неподалеку заграв духовий оркестр (Збан., Єдина, 1959, 211); А там [біля клубу] уже світло й народ прибува, І весело музика гра духова (Мур., Лірика, 1954, 32).
2. Який діє за допомогою нагрітого повітря. Матеріал, зібраний в багатьох селах різних районів [Закарпаття], показує, що духова піч — це глинобитна споруда у вигляді квадрата або прямокутника (Матеріали з етногр.., 1956, 96); в практиці все частіше роблять у плитах духові шафи (Жилий буд. колгоспника, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 444.