ДУШНИ́К, а́, ч. Отвір для виходу повітря, диму, пари і т. ін. Щось влетіло в склеп через душник (Ю. Янов., І, 1958, 89); Коли повітря надворі тепліше, ніж у кага-тах, або є приморозки, витяжні душники слід закривати (Картопля, 1957, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 449.