ДУШОГУ́БНИЙ, а, е. Прикм. до душогу́бство. Пригадалася спалена атомною бомбою японська жінка з квітами-ранами… Хай буде прокляте до віку всяке душогубне малювання узорів по живому тілу! (Вол., Дні.., 1958, 24); Заповзяв брат на брата лиху думку, що незабаром душогубним учинком обернулася (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 449.