ДУШОГУ́БСТВО, а, с. Злочинне вбивство, розбій, лиходійство. — Тепер [Чіпка] у чорній сидить… Он воно які люди бувають! Подумай: на крадіжку, на душогубство пустився?!! (Мирний, II, 1954, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 449.