ДІВЧА́, а́ти, с. Зменш.-пестл. до ді́вчина. Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло (Шевч., І, 1951, 391); Щирим сміхом сміється.. дівча до хлопця з любощів (Март., Тв., 1954, 73); // Маленька дівчина. Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.