ДІ́ЙНА, тільки ж. Яка дає молоко, доїться (про самок ссавців, перев. про корову). Нагодували І напоїли, і дали Кожух і свиту на дорогу, І небораки додали Ослицю дійну (Шевч., II, 1953, 315); Проходила череда дійних сименталок, видавлюючи свіжі сліди (Десняк, Десну.., 1949, 272).
◊ Ді́йна коро́ва — про того або те, що є джерелом прибутку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 302.