ДІ́ЛЬЦЕ́, ді́льця́, с. Зменш.-пестл. до ді́ло 1, 3; невелике діло. — Це Соня розписку написала мені.., так оце доручаю їй одно дільце в економії (Вас., І, 1959, 256); — А що тобі? — пита Панас. — Є дільце, дядечку, до вас (Гл., Вибр., 1957, 111); — До речі, в мене там і дільце одне є, заїдемо разом до колгоспу (Ле, В снопі.., 1960, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 306.