ДІРКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що дірча́стий. Господар провів нас до своєї низької темної хати, яка стояла на величезному діркуватому камені (Мур., Бук. повість, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 307.