ДІРЧА́ВІТИ, іє, недок. Робитися, ставати дірчавим, дірчастим. Хати старіли, кривилися, — нічим полагодити, оселі дірчавіли-осувалися… (Мирний, IV, 1955, 241); Сонце геть високо піднімається.. Сніг м’якшає, лід дірчавіє, чорніє (Мирний, II, 1954, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 308.