ДІРЧА́СТИЙ, а, е. Який має дірки, з дірками. — Бачили берег дніпровський у Бериславі? — каже Жаров. — Вапняково-шаруватий, пористий, аж дірчастий (Минко, Вибр., 1952, 416); Тканини [листя] на місці плям усихають і нерідко випадають, внаслідок чого листя робиться дірчастим (Бот. ж., X, 1, 1953, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 308.