ДІТВА́К, а́, ч., розм. Те саме, що дити́на 1. Одним словом, були ми.. приятелями, наскільки се слово можна приложити до таких дітваків, якими були ми тоді (Фр., І, 1955, 191); Якимиха ще була дітваком, як вона [Іваниха] віддавалася (Кобр., Вибр., 1954, 54); Ми виходимо з літака, — з усіх хат щодуху стрімголов летять до нас дітваки, а за ними поспішають жінки (Смолич, Після війни, 1947, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 309.