ДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який виявляє енергію, силу, завзяття; здатний до кипучої діяльності. З кабінету вискочив Євген Вікторович. Заклопотаний, діяльний (Ле, Міжгір’я, 1953, 184); Тепер Гриць був зовсім не тим діяльним і жвавим хлопчиною, яким ми зустрічали його біля Червоної Казарми (Збан., Ліс. красуня, 1955, 35); // Який перебуває майже безперервно в русі. Особливо діяльні в літній час птахи (Київ. пр., 15.УІ 1951, 4).
2. Сповнений активної діяльності. Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного (Коцюб., II, 1955, 435); // Сповнений бажання практично діяти. Близькість Лесі Українки до марксистських гуртків того часу, пильний і діяльний інтерес її до творів класиків марксизму, творче служіння трудовому народові — загальновідомі (Рильський, III, 1955, 118); Змінюється весь дух його [М. Рильського] творчості: колишня споглядальність, самозаглибленість поступається місцем діяльному прагненню допомогти своїм словом революційному перетворенню світу (Іст. укр. літ., II, 1956, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 311.