ЕКЗО́ТИ, ів, мн. (одн. екзо́т, а, ч.). Рослини або тварини, не характерні для даної місцевості, а лише акліматизовані в ній. Серед хвойних екзотів Криму можна побачити чудові дерева пірамідального кипариса (Наука.., 2, 1958, 36); Парк [у Качанівці] створений в основному на базі природної рослинності з незначним включенням окремих груп листяних і хвойних екзотів (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 457.