ЕКСКУРСА́НТ, а, ч. Учасник екскурсії (у 1 знач.). З’явились [у Щавниці ] на часок мадьярські студенти-екскурсанти (Н.-Лев., II, 1956, 395); Спочатку екскурсанти трималися однієї групи, а потім.. почали розділятися: хто до коней, хто до овець, а хто цікавився птахофермою (Чорн., Потік… 1956, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 460.