ЕКСПЛОЗИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. При вимові якого повітря різким поштовхом виривається назовні, створюючи враження вибуху. Експлозивні приголосні — змичні приголосні, вимовляння яких, на відміну від імплозивних змичних, супроводиться вибухом, напр. «б», «п», «д», «т» тощо (Сл. лінгв. терм., 1957, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 462.