ЕКСТА́З, у, ч. Крайній, найвищий ступінь захоплення. Чудовою здалась українська пісня всім студентам з далеких країв.. Всі її слухали, всі приходили в екстаз (Н.-Лев., І, 1956, 340); // Надмірно збуджений психічний стан, що доходить до нестями, самозабуття. Хвилинний істеричний екстаз вже минув, і зараз вона відчувала тільки втому (Собко, Шлях.., 1948, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 465.