ЕКІПА́Ж, ч.
1. род. а. Загальна назва легких ресорних пасажирських повозок. Софія сидить в екіпажі і радісним поглядом дивиться на місто (Л. Укр., III, 1952, 506); Екіпаж котився, мірно вибризкував на всі боки рідиною (Кач., II, 1958, 229).
2. род. у. Особовий склад корабля, літака, танка і т. ін. Екіпаж пароплава робив величезні зусилля, щоб вийти із смуги тайфуну (Донч., III, 1956, 219); Танк загорівся, екіпаж вискочив з машини й потрапив під обстріл (Ю. Янов., І, 1958, 498); Перед у змаганні веде екіпаж земснаряда "Енергетик" (Рад. Укр., 5. XI 1952, 1).
3. род. у. Берегова військова частина морської піхоти, що перев. служить для поповнення флотських команд. Він прийшов на корабель не з флотського екіпажу, як більшість команди, а з танкера (Ткач, Моряки, 1948, 35); Після повернення в 1822р. з експедиції’ [М. М.]Васильєв [віце-адмірал, російський мореплавець] на протязі п’яти років командував флотським екіпажем у Кронштадті та Архангельську (Видатні вітч. географи.., 1954, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 457.