ЕЛЕГІ́ЙНО. Присл. до елегі́йний 2. Я люблю осінь. Вона настроює мене елегійно й мрійно (Коб., III, 1956, 101); Він підвів голову, пробіг поглядом по Чумацькому Шляху й елегійне повторив: — Так, весна.,. (Шовк., Інженери, 1956, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 467.