ЕЛЕКТРОДРИ́ЛЬ, я́, ч. Механізм для свердління отворів, що приводиться в рух електродвигуном. Під час роботи електродриль тримають за ручки обома руками і встановлюють його так, щоб центр свердла точно збігався з наміченим центром майбутнього отвору (Слюс. справа, 1957, 193); Русанов стояв біля верстата з лещатами і електродрилем, свердлив дірку в грубій залізній балці (Собко, Стадіон, 1954, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 468.