ЕЛЕКТРО́Н, ч.
1. род. а, фіз. Найлегша елементарна частинка речовини з найменшим негативним електричним зарядом. Довгий час більшість фізиків були схильні вважати «кінцевими елементами світу» так звані елементарні частинки — електрон і протон (Наука.., 1, 1960, 14).
2. род. у, тільки одн., мет. Сплав магнію з алюмінієм, цинком або марганцем, що відзначається міцністю і пластичністю. Сплав алюмінію з магнієм — електрон — один з найлегших металів (Токарна справа.., 1957, 62).
3. род. у, тільки одн., мет. Сплав золота й срібла для ювелірних виробів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 471.