ЕЛЕМЕНТА́РНИЙ, а, е.
1. Який стосується тільки основ чого-небудь; початковий. Згадав [Микола], як він захопився літературою нового життя та як учив елементарної грамоти свою хирляву небіжку-дружину… (Досв., Вибр., 1959, 16); Етнографові, що вивчає народне житло, потрібні хоч би елементарні знання з архітектури та мистецтвознавства (Рильський, III, 1956, 162).
2. перен. Який не становить труднощів, нескладний; найпростіший. Ніякої особливої ініціативи не виявляв [Сиволап], хоч свої елементарні обов’язки виконував по-чиновницькому точно (Ткач, Плем’я… 1961, 180); Елементарне запитання; Елементарний приклад; // Зрозумілий кожному без усяких пояснень. Не знає [Княжевич] навіть елементарної ввічливості (Коцюб., III, 1956, 152); — Це ж річ абсолютно неможлива є, щоб експедиція не знала, куди йде газета… Та то ж елементарна річ є (Вишня, І, 1956, 228).
3. перен, Найнеобхідніший, основний. Про п. Стефаника не знаю, окрім його творів, нічого, а воно годилось би хоч елементарні біографічні звістки подати (Л. Укр., V, 1956, 292); Реакція польської окупації, розгул пілсудчиків, ..цинічне нехтування елементарних прав громадянина.. — все це, річ ясна, не могло не викликати протидії серед молодого покоління (Вільде, Сестри.., 1958, 171).
4. хім. Пов’заний із визначенням складу елементів у чому-небудь і їх співвідношення між собою. Елементарний склад.
5. фіз. Найменший з відомих, наявних. Елементарні частинки космічного випромінювання мають дуже високу енергію (Наука.., 10, 1960, 15); Елементарні електричні заряди.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 473.