ЕЛІПТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. мат. Який становить собою еліпс (у 1 знач.). Астрономи передбачають появу і таких космічних тіл, як астероїди, що рухаються по дуже витягнутих еліптичних орбітах (Наука.., 2, 1958, 42); // Який має вигляд, форму еліпса. Жінчина туалетка з еліптичним дзеркалом видалась йому якоюсь істотою (Фр., VI, 1951, 378).
2. лінгв. Який характеризується опусканням якого-небудь члена речення, що може бути визначений з контексту Неповні речення називають також еліптичними реченнями (Сл. лінгв. терм., 1957, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 474.