ЕМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до емалюва́ти.
2. прикм. Покритий емаллю (у 1 знач.). З неї [м’якої сталі] роблять деталі автомобілів, корпуси домашніх холодильників, готують емальований посуд та ін. (Наука.., 1, 1957, 8); Варвара поставила в лозовий кошик.. емальовану каструльку з котлетами і гречаною кашею (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 475.