ЕМОЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який виражає емоції, насичений ними. Деякі слова у пожовтневій мові змінили емоційне забарвлення, яке вони мали в дожовтневій мові (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 37); Не витримавши емоційної промови Малецької, захлинувся від кашлю та сміху Недокус (Збан., Малин. дзвін, 1958, 134); //Який викликає емоції. Кращою стороною твору [О. Бердника «Шляхи титанів»] є вміння автора переконливо змальовувати подробиці фантастичних явищ, справляючи бажаний емоційний вплив на читача (Вітч., 2, 1961, 161).
2. Який легко збуджується, швидко реагує на що-небудь; нестриманий. Цілеспрямовані, емоційні натури лякає не сама небезпека, що відчутно висить у них над головою, а невідомість, чекання небезпеки (Руд., Остання шабля, 1959, 518).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 477.