ЕМТЕЕ́СІВСЬКИЙ, а, е, розм,
1. Який обслуговує МТС (машинно-тракторну станцію), працює в ній. Тепер його [бриль] успадкував Василь — найменший син емтеесівського механіка Форисюка Онуфрія Карповича (Рудь, Гомін.., 1959, 60); В обід колгоспна «Побєда» і викликаний на підмогу емтеесівський газик помчали делегаток до районного центру (Жур., Звич. турботи, 1960, 116).
2. Який належить МТС. А новий емтеесівський дім Другим поверхом звівся у небо, Наче каже сусідам своїм: — Вам на мене рівнятися треба! (Бойко, 3 Дон. краю, 1952, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 478.