ЕНЦИКЛОПЕ́ДІЯ, ї, ж. Науковий довідник, що об’єднує найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої-небудь однієї галузі, розміщених в алфавітному або тематичному порядку. Вона хутко побігла до бібліотеки й відшукала в енциклопедії коментарії про проказу (Смолич, І, 1958, 88); Завершення УРЕ — знаменна подія в культурному житті Радянської України. Це перше в історії видання багатотомної універсальної енциклопедії України (Літ. Укр., 11. I 1966, 2); * Образно. Творіння поета [Т. Шевченка], зібрані в «Кобзар», — це енциклопедія людських пристрастей, думи і заповіти великого сина великому народу (Літ. газ., 10.1 II 1961, 1).
◊ Ходя́ча енциклопе́дія, жарт. — про людину, що має різнобічні знання і може завжди дати довідку з різних питань. Михайло Францович Блюменфельд — це ходяча енциклопедія. Він знав всі європейські мови, математику, фізику (Думки про театр, 1955, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 482.