ЕПІКУРЕЇ́ЗМ, у, ч.
1. Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя — це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами.
2. книжн. Світогляд, що виник на грунті перекрученого тлумачення вчення Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод.
3. перен., книжн, Схильність до чуттєвих насолод, розпещеного життя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 483.