ЕПІСТОЛЯ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до епі́стола 1. До тих листів.. я додаю деякі речі, переважно також епістолярного характеру (Фр., XVI, 1955, 366); — Тільки, друже мій, не освідчуйся мені в усній формі. Дотримуйся епістолярного стилю (Рибак, Час.., 1960, 743); // Написаний у формі листів (про літературний твір). Слід відзначити епістолярні твори древньоруської літератури, з числа яких зберігся лист Володимира Мономаха до Олега Святославича (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 512).
2. Який становить сукупність чиїх-небудь листів. Великий інтерес становить епістолярна спадщина критика [В. Стасова] — його листування з багатьма видатними російськими діячами культури, літератури і мистецтва (Наука.., 9, 1956, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 484.