ЕПІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до е́пос. Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681); // Який становить собою епос. Епічними творами (або епосом) називаються такі, які змальовують життя в розповіді про людей, про події, в яких вони беруть участь, про їх вчинки, переживання, про взаємовідносини між людьми (Укр. літ., 8, 1957, 98); // Власт., характерний для епосу. Найбільш вражає в його [Ф. Г. Кричевського] творчості героїчна піднесеність образів, епічна широта, монументальність, великий драматизм (Вітч., 2, 1961, 171); Епічна форма; Епічний розмір; Епічний образ; // Власт. творцеві епосу. Уже з перших поезій [М.] Бажан визначається як поет епічного складу (Укр. літ., 10, 1957, 118).
2. Спокійний, розважливий, безпристрасний. Лірична за внутрішньою суттю, його розповідь є зовні епічною (Від давнини.., І, 1960, 380); А спереду.. бубонить і бубонить епічний голос… (Вас., Незібр. тв., 1941, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 484.