ЕХОЛОКА́ТОР, а, ч. Дуже чутливий орган деяких тварин (дельфінів, кажанів), який служить для орієнтації у просторі за допомогою відбитого звуку чи ультразвуку. Можна сказати, що кажан бачить вухами. Не очі, а саме ехолокатори допомагають йому у найтемнішу ніч маневрувати в лісі серед тісно переплетеного віття дерев, помічати і ловити комах (Наука.., 6, 1967, 22); За принципом роботи ехолокатора кажана у нас і за рубежем створено кілька моделей портативних радарів — «ультразвукових поводирів», що дають змогу сліпим людям досить добре орієнтуватись у навколишній обстановці (Наука.., 4, 1974, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 682.