ЖАРТІВЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. жартівли́вий. На неї та найшла дівоцька жартівливість, якої вона давно вже не звідувала (Мирний, III, 1954, 40); // Жартівливе ставлення до кого-, чого-небудь. — Мій брат завжди страждав на меланхолію, — з елегантною жартівливістю втрутився господар дому (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 512.