ЖБУРЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., чим, розм., рідко. Те саме, що жбурля́ти 1. Проходячи повз Глухого, кинув [Альоша] йому: — Ти мені не жбурляйся камінням. Бо взнаєш (Мик., II, 1957, 205); Вітер брязкотів ланцюгами блоків і жбурлявся трісками (Рибак, Гармати.., 1934, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 514.