ЖЕМЧУ́ЖНИЙ, а, е, рідко,
1. Прикм. до же́мчуг. Жемчужне зернятко; // Зробл. з жемчугу. Жемчужне намисто.
2. перен. Схожий на жемчуг. Та посип, сину, жемчужного проса (Чуб., V, 1874, 749); Гірко плаче [цариця] жемчужними сльозами (Стор., І, 1957, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.