ЖЕРЕБКУВА́ННЯ, я, с. Вирішення чогось, встановлення прав та обов’язків на що-небудь витягуванням жеребків. — Розподіляли ми землю так, як повелося з давньої давнини. Не з злої старшинської волі, а жеребкуванням (Тулуб, Людолови, II, 1957, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 520.