ЖЕРЕ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жеребе́ць. Становому подобався молодий Чіпчин жеребчик, котрого тесть подарував (Мирний, II, 1954, 264); Жеребчик Стригунок, куди не кинь, Був симпатичний кінь (Дор., Літа.., 1957, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 520.